Любимая Поэзия.

Фото, відео, література, культурні заходи

Модератор: Gilbo

Аватар користувача
Alexander
Досвідчений користувач
Повідомлень: 751
З нами з: 30.10.2006, 10:00
Звідки: Из Мамы

Повідомлення Alexander »

Валерий Сергеев

Мы лишь на миг приходим в этот мир,
Где учимся любить и ненавидеть.
Одно мгновенье длится жизни пир,
Спешите жить, спешите видеть.

Спешите жить, но брать от жизни все
Не надо торопиться суетливо.
С собою ничего не унесешь
И не подаришь прошлому стыдливо.

Спешите стать терпимей и добрей
И отдавать, спешите научиться,
Чтобы потом у запертых дверей,
Когда окончен пир, не очутиться.



Вот ещё страничка о творчестве автора:
http://www.bard.ru/cgi-bin/trackography ... %E5%E2_%C2.
"Ненавистью нельзя одолеть ненависть, её можно победить лишь любовью. Это вечный закон." Сиддхартха Гаутама (Будда)
"В каждом человеке - солнце. Только дайте ему светить!" Сократ
Marinka
Досвідчений користувач
Повідомлень: 388
З нами з: 23.12.2007, 21:05

Повідомлення Marinka »

з нового Жаданового.

***
- Звідки ти, чорна валко, пташина зграє?
- Ми, капелане, мешканці міста, якого немає.
Прийшли сюди, принесли покору і втому.
Передай своїм, що стріляти більше немає по кому.

Наше місто було з каменю та заліза.
У кожного з нас тепер у руці дорожня валіза.
У кожній валізі попіл, зібраний під прицілом.
Тепер навіть у наших снах пахне горілим.

Жінки в нашому місті були дзвінкі й безтурботні.
Їхні пальці вночі торкались безодні.
Джерела в місті були глибокі, наче жили.
Церкви були просторі. Ми їх самі спалили.

Найкраще про нас розкажуть могильні плити.
Можеш із нами просто поговорити?
Даруй нам свою любов, стискай лещата.
Тебе ж, капелане, і вчили сповідувати і причащати.

Розкажи нам, навіщо спалили наше місто.
Скажи хоча б, що зробили це не навмисно.
Скажи, принаймні, що буде покарано винних.
Скажи взагалі бодай щось, чого не скажуть в новинах.

- Добре, давайте я розкажу вам, що таке втрата.
Звісно, всіх винних чекає гідна розплата.
І невинних вона, до речі, теж чекає потому.
Вона чекає навіть тих, хто взагалі ні при чому.

Чому саме ви потрапили до темних потоків?
Потрібно було уважніше читати книги пророків.
Потрібно було оминати пекельні діри.
Для мирянина головне – не бачити в дії символи віри.

Пам’ятаєте, що сказано в пророків про біль і терпіння,
про птахів, які падають на міста, мов каміння?
Ось саме тоді й починаються, власне, втрати.
В кінці – там взагалі погано, не буду навіть розповідати.

Яка між нами різниця? Як між приголосними й голосними.
Всі готові сприймати смерть, якщо це буде не з ними.
Ніхто й ніколи в цьому житті не омине розплати.
Я завжди говорю про це своїм, коли не маю чого сказати.

Я не знаю нічого про неминучість спокути.
Я не знаю де вам жити і як вам бути.
Я говорю про те, що кожному з нас властиво.
Якби ви знали, як нам усім не пощастило.
Marinka
Досвідчений користувач
Повідомлень: 388
З нами з: 23.12.2007, 21:05

Повідомлення Marinka »

ЗАПОВІТ
Сьогодні знову копаємо землю
Цю ненависну донецьку землю
Цю черству закам’янілу землю
Тулимося до неї
Ховаємось у ній
Ще живі.
Ми ховаємося за землю
Сидимо в ній тихо
Наче малі діти за маминою спиною
Ми чуємо як б’ється її серце
Як вона втомлено дихає
Нам тепло й затишно
Ще живі.
Завтра ми вже будемо мертві
Може багато з нас
Може всі.
Не забирайте нас із землі
Не відривайте нас від матері
Не збирайте на полі бою наші рештки
Не намагайтеся наново скласти нас докупи
І – благаємо вас – жодних хрестів
Пам’ятних знаків чи меморіальних плит.
Цього нам не треба
Адже це не для нас – для себе
Ви ставите нам величні пам’ятники.
Не треба ніде карбувати наших імен.
Просто пам’ятайте:
На цьому полі
У цій землі
Лежать українські солдати
І – все.
Не віддавайте нас батькам
Не хочемо щоб батьки бачили нас такими
Нехай батьки запам’ятають нас малими дітьми
Неслухняними хлопчиками
З рогатками з синцями на колінах
З двійками у щоденнику
З повною пазухою яблук із сусідського саду
Нехай батьки сподіваються що ми колись повернемося
Що ми десь є.
Не віддавайте нас дружинам
Нехай кохані запам’ятають нас красенями
Такими які подобалися багатьом дівчатам
А дісталися їм.
Нехай вони запам’ятають наші гарячі губи
Наш гарячий подих
Наші палкі обійми
Нехай вони не торкаються нашого холодного чола
Наших холодних вуст.
Не віддавайте нас дітям
Нехай діти запам’ятають наші теплі очі
Наші теплі посмішки
Наші теплі руки
Нехай діти не торкаються тремтячими губами
Наших холодних рук.
Ось в цих окопах
Які сьогодні для нас тимчасове житло
А завтра стануть нашими могилами
Поховайте нас.
Не потрібно прощальних промов
В тиші яка настає після бою
Це завше виглядає недоречно
Це наче штурхати загиблого воїна
І просити щоб той встав.
Не треба панахид
Ми й так знаємо де тепер буде наше місце
Просто накрийте нас землею
І – йдіть.
Було б добре якби на тому місці було поле
Колосилося жито
Щоб жайвір у небі
І – небо
Багато неба –
Ви можете собі уявити якій хліб родитиме поле
Де лежать бійці?!
(У пам'ять про нас їжте хліб з поля
Де ми полягли.)
Було б добре якби на тому місці були луки
І багато-багато квітів
І бджола над кожною квіткою
Щоб надвечір приходили закохані
Плели вінки
Кохалися до ранку
А вдень щоб приходили молоді батьки
З малими дітьми
(Не перешкоджайте дітям приходити до нас)
Але це буде завтра.
А сьогодні ми ще копаємо землю
Цю дорогу українську землю
Цю солодку ласкаву землю
Пишемо гуртом саперними лопатками
На її тілі
Останній вірш української літератури.
Ще живі.
08.08.2014
(с) Борис Гуменюк
Marinka
Досвідчений користувач
Повідомлень: 388
З нами з: 23.12.2007, 21:05

Повідомлення Marinka »

* * *
Нашої заслуги в тім не бачу,
Нашої не знаю в тім вини,
Що козацьку бунтівливу вдачу
Нам лишили предки з давнини.
Нам і те не добавляє слави,
Що вони од чужоземних сил
Заступили землю кучеряву
Горами високими могил.
Бо коли, закохані в минуле,
Прокуняєм свій великий час,
Наша лінь нікого не розчулить,
Слава ж та відмовиться від нас.
Спогади докучливі, як нежить,
Що тій славі принесуть нове?
Тільки тим історія належить,
Хто сьогодні бореться й живе.
(с) Василь Симоненко
Marinka
Досвідчений користувач
Повідомлень: 388
З нами з: 23.12.2007, 21:05

Повідомлення Marinka »

* * *
Давай, скажи їй щось, зупини.
Немає жодної ночі. Немає війни.
Серед цієї темряви та висоти
є лише її вперте бажання піти.
Хто її ще, скажи, заспокоїть
і зупинить, якщо не ти?
Просто спини її, не відпускай її.
Хай далі говорить усі дурниці свої.
Хай далі змішує кров свою зі слізьми.
Потім, колись, вона піде.
Але хай залишиться до зими.
Дивись, які тепер довгі ночі,
які тягучі дими.
Навіть якщо світло зранку
буде сліпуче та голубе,
вона все одно послухає лише тебе.
Навіть якщо її святі будуть суворі й злі –
хай це станеться потім.
Чи не станеться взагалі.
Але не відпускай її, доки сонце
проступає в імлі.
Навіть якщо завершиться осінь і почнеться зима,
вона все одно найбільше боїться лишатись сама.
Навіть якщо її святі будуть добрими в своїй журбі,
вона все одно може поскаржитись лише тобі.
Можливо тому, що найсамотніше
почувається саме в юрбі.
Скажи їй щось, чого ніколи не говорив.
Щось про людей і птахів, про тварин і риб,
щось про вічність вугілля й невагомість зерна,
про те, що життя має тривати навіть тоді,
коли триває війна.
Хто тобі, зрештою, ще повірить, якщо не вона?
Сергій Жадан
Marinka
Досвідчений користувач
Повідомлень: 388
З нами з: 23.12.2007, 21:05

Повідомлення Marinka »

пів життя вчишся жити
пів життя – помирати
а живеш і вмираєш невідомо як
висіваєш дітей – виростають солдати
і ідуть убивати за червоний мак
висіваєш вірші – проростають марші
прокладаєш стежку а вона – межа
страшно бути юним сумно бути старшим
і в усьому першим впізнавати жах
пів життя – на мутки
пів життя – на терки
а в сухому залишку – трепетне ніщо
як уста торкались солоно і терпко
як обійми рвались наче свіжий шов
не було нас вічно і не буде стільки ж
вся оця двіжуха – миті марнота
це було б трагічно та сміються вірші
у налиті кров'ю макові уста
бо й межа як стежка поросте травою
бо й тіла зотліють у золі пожеж
та ніщо не зникне бо ніщо – з тобою
і воно – назáвжди і воно – без меж
Іздрик
Аватар користувача
Gilbo
Досвідчений користувач
Повідомлень: 3146
З нами з: 02.11.2006, 15:22
Звідки: Тока шо из сауны!

Повідомлення Gilbo »

Палец писав:Сергей Шабуцкий
спасибо
у меня дикая аллергия на тупость. я сразу весь покрываюсь сарказмом.
Аватар користувача
Yura Sorokin
Досвідчений користувач
Повідомлень: 308
З нами з: 08.10.2007, 10:15

Повідомлення Yura Sorokin »

А я говорил: бросай филфак, поехали на Аляску.
Заведём у юрты двенадцать собак, в полозья врежем коляску.
Будем встречать ледяной рассвет консервами из Канады,
Будем разглядывать волчий след, одеваясь в овечьи латы.

Какая теория прозы, ты что? А там океан и горы.
Там ветер смешался с водой и мечтой, порвав скалистые шторы.
Большая медведица ловит в воде звёздную жирную рыбу.
Там дорога из "где-то" ведёт в "нигде", минуя посёлок "либо".

Я точно тебе говорю: бросай. Ты видишь? Сегодня лето!
А ты собираешься что-то писать, учишь свои билеты,
И время на кофе и туалет, да кошку в комочке меха.
А нужен всего-то один билет, чтобы уйти, уехать.

Там будут живые: Ахматова, Блок - в виде цветных водопадов.
А по выходным там гуляет Бог. Любит, до полураспада.
Там всё, что ты даже не сможешь прочесть, можно потрогать руками.
Но вот ты заводишь будильник на шесть, говоришь, что завтра экзамен.

А я повторяю: поедем со мной к луне цвета спелой клюквы.
Хватит глотать, разбавляя слюной, чужие смыслы и буквы.
Поедем. Там тихо стучат топоры, бурлит золотая тина.
Там валят деревья в реки бобры, отстраивая плотины.

Засыпаешь. И книги твои храпят с чистых беспыльных полок.
Засыпаешь. Висит Иисус распят, поскольку тоже филолог.

Выхожу от тебя и российский флаг закрывает собой звезду.
Через время я нагружу собак и огней тебе привезу!

Чтобы было чем жечь а-четыре, а-три, и тетрадки и книжный шкаф.
Привезу медведицу: вот, посмотри. Не понравится - спрячу в рукав.
Я оставлю юрту с дубовым столом Экзюпери-пилоту.

Но, наверное, ты получишь диплом и устроишься на работу.

Что толку: творил, шевелил, бубнил, боролся с душой и с тушей?
И всё говорил, говорил, говорил, и требовал: слушай, слушай!
А, может, не нужно собак и юрт, не нужен рассветный мак...

Послушай, чего там вообще сдают?
Хочу поступить на филфак.

Андрей Гоголев
Аватар користувача
boris
Досвідчений користувач
Повідомлень: 1319
З нами з: 23.10.2006, 12:30

Повідомлення boris »

Кимельфельд писав:Гpафиня, Вы пpекpасны как Цеpцея,
За поцелуй один я все отдам,
Ведь Ваша спальня деpжит на пpицеле
Моей любви бизонии стада.
Какие такие бизонии стада? - порой думал я.
И кто-то, кроме меня, тоже, может быть, думал так.
И вот, случайно, в процессе наполнения сосуда моей культурности :x , я зачерпнул разгадку этих строк.
Хочется прям вот так со всеми поделиться.

Но так сразу нельзя!

Вдруг кому-то это уже давно известно, и я такой, как Прометей - на вечеринку файршоумэнов, со своей зажигалкой....
Кто разгадку знает?
А кто еще таких загадок?
А что ему, Ветру, красота! Не стоять же ему ночь, прижавшись ветренным сердцем к перекрестку ущелий! Ведь он - Ветер. Он - мимо... Он - так... И вот
Аватар користувача
Палец
Досвідчений користувач
Повідомлень: 3885
З нами з: 23.10.2006, 17:50
Звідки: Lund, Sweden

Повідомлення Палец »

boris
Гм. Ну, колись давай, не томи. :)
Вы млекопитающее? Тогда приятного вам млекопитания.
Аватар користувача
Hobbit
Досвідчений користувач
Повідомлень: 484
З нами з: 18.06.2008, 12:24
Звідки: Київ

Повідомлення Hobbit »

boris писав: ...Какие такие бизонии стада?...

...Кто разгадку знает?...

Осмелюсь, лишь, предположить, но, боюсь, что моя версия слишком простая, чтобы быть правильным ответом, раз тут такую интригу Боря закрутил :) Но лично мне представляется, что речь идет о метафоре, означающую размер любви, что она такая же большая, как и "бизонии стада", ведь пока их не выбили, то эти парнокопытные бродили просто таки огромными стадами.
Аватар користувача
Наташка
Досвідчений користувач
Повідомлень: 1077
З нами з: 23.09.2010, 12:45
Звідки: Киев
Контактна інформація:

Повідомлення Наташка »

А мне казалось, что бизоны это примерно как свиньи, в которых Цирцея превратила спутников Одиссея :)
Быть собой, найти своих
Аватар користувача
Hobbit
Досвідчений користувач
Повідомлень: 484
З нами з: 18.06.2008, 12:24
Звідки: Київ

Повідомлення Hobbit »

Так Галицкий, в отличие от Одиссея, был один, без группы товарищей :-)
Но версия тоже интересная.
Где же Боря?!))
Аватар користувача
Igorjosha
Досвідчений користувач
Повідомлень: 847
З нами з: 18.09.2007, 10:02
Звідки: Из народа

Повідомлення Igorjosha »

boris писав:Какие такие бизонии стада?
Филатов (1969)?
Аватар користувача
Палец
Досвідчений користувач
Повідомлень: 3885
З нами з: 23.10.2006, 17:50
Звідки: Lund, Sweden

Повідомлення Палец »

Igorjosha писав:
boris писав:Какие такие бизонии стада?
Филатов (1969)?
А, это я тоже нагуглил. Оно?
Вы млекопитающее? Тогда приятного вам млекопитания.
Відповісти